Заборонений плід: чому пізнання добра і зла не було призначене для нас?
Чому Бог заборонив Адамові та Єві пізнання добра і зла? Це здається дивним, адже навіть плоди з дерева життя не були їм заборонені. А коли Бог заборонив їсти ці плоди, Він пояснив, що це за дерево. Бог хотів, щоб ми знали: пізнання добра і зла Він для нас не призначав. Чому?
16І заповідав Господь Бог чоловікові, глаголючи: З усякого древа в саду-раї можна тобі по вподобі їсти. 17З того ж дерева, що дає знаттє доброго й лихого, з того не важитимешся їсти, ато вмреш певно того ж дня, як скоштуєш із його.( Буття 2:16-17 )
Погляньмо, що сталося з Адамом і Євою під час найпершої зустрічі з Богом одразу після того, як вони скуштували заборонений плід.
8І покликне Господь Бог до чоловіка, і рече йому: Де єси? 9І каже він: Голос почув я твій у саду та й злякавсь, тим що наг, та й сховавсь. 10І рече він: Хто з'ясував тобі, що наг єси? Хиба скоштував з того древа, що заповідав я тобі з одного сього не їсти?( Буття 3:8-10 )
Пізнання добра і зла змусило Адама та Єву ховатися від Бога. Ховатися від Того, Хто їх створив, Хто любив їх і дбав про них…
Уже з цього ми бачимо, що перша реакція, викликана зайвим знанням, була не надто обнадійливою. Адам і Єва, як і всі ми, просто не готові до такого могутнього знання.
Пізнання добра і зла змусило нас покладатися на власне судження замість того, щоб іти за Богом. Ми не бачимо всього, що бачить Бог, не осягаємо всієї складності й взаємопов’язаності речей у цьому світі. Нам бракує Божої мудрості й розуміння, проте ми охоче ставимо на все, що бачимо, печатку «добре» чи «погано»…
9Нї, як небо висше землї, так дороги мої висше доріг ваших, і задуми мої висше задумів ваших.( Iсая 55:9 )
Це викрадене знання засліплює нас і віддаляє від Божого послання. Коли ми чуємо «погану» новину чи критику на свою адресу, то засуджуємо цю погану людину замість того, щоб спробувати зрозуміти її послання для нас.
52Кого з пророків не гонили батьки ваші? і повбивали тих, що наперед звіщали про прихід Праведного, котрого ви тепер зрадниками й убийцями стались.( Дії 7:52 )
Цар Давид був одним із рідкісних винятків: він справді слухав Боже слово незалежно від того, від доброї чи від поганої людини воно надходило, і якої б форми не набирала ця мова.
5Як дойшов же царь Давид до Бахурима, дивиться, йде звідти чоловік з родини Саулового дому, на ймя Семей Геренко; він ішов проклинаючи.7І кричав Семей клянучи: Втїкай, втїкай, убийнику й безбожнику!9І каже Абесса Саруєнко цареві: Як важиться сей здохлий пес проклинати пана мого царя? Пійду й зітну йому голову!10Царь же рече: Яке вам дїло до мене, Саруєнки? Нехай він проклинає, бо се Господь допустив йому, проклинати Давида. Хто ж тут скаже: Як важишся ти на се?( 2-а Самуїлова 16:5,7,9,10 )
Справді, хоч як сильно Бог любив Давида, він був убивцею, і згодом йому не дозволили збудувати храм для Бога.
8Але до мене дійшло слово Господнє, й сказано менї: Ти пролив багато крові й вів великі війни; тобі не належить будувати дому іменню мойму, ти бо пролив багато крові на землю перед лицем моїм.( 1-а хронiки 22:8 )
Якщо придивитися глибше, ми зрозуміємо, що й ми отримуємо те, на що заслуговуємо, незалежно від того, від доброї чи від поганої людини це походить. Так, нам природно звинувачувати керівника, який не підвищив нам зарплату, іншого водія, що врізався в нас в аварії, злодія, що вкрав у нас щось цінне, людину, з якою ми мали конфлікт… Ми завжди бачимо зло в комусь іншому і не бачимо призначеного нам послання за тим, що сталося…
3Чого ж дивиш ся на порошину в оцї брата твого, у своєму ж оцї полїна не чуєш?( Матей 7:3 )
Так, якщо до нас наблизилася погана людина чи погані обставини, це ніколи не буває без причини.
13Тим же то навправте ви ваші путї й вчинки ваші, й послухайте голосу Господнього, Бога вашого, а Господь відмінить те лихо, що виповів на вас.( Єремiя 26:13 )
Тож утримуймося від осуду тих, кого вважаємо злими, а натомість проливаймо світло любові на кожного, як справжні діти нашого Небесного Отця.
45щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі; Він бо велить сонцю своєму сходити над лихими й над добрими, й посилає дощ на праведних і неправедних.( Матей 5:45 )
Тепер ми бачимо, що будь-яке знання несе з собою велику відповідальність. Хоч ми й здобули пізнання добра і зла, у нас немає повного розуміння, щоб правильно ним користуватися. Тож утримуймося від осуду й покладаймося на Бога в усьому, що робимо.
5Надїйсь на Господа всїм серцем твоїм і не покладайся на власний твій розум. 6У всїх стежках твоїх думай про його, а він простувати ме шляхи твої.( Приповiстi 3:5-6 )