Я не вписуюся в цей світ
«Що б я не робив, я – чужий. День за днем я лише переконуюся, що ніхто мене не любить і нікому я не потрібен. Я почуваюся нещасним серед людей, які стрімко злетіли в кар’єрі, мають усміхнені родини й колег, що їх поважають. Я більше не можу витримати цих щасливих облич довкола нас у світі, в який я не вписуюся...» – Чи знайоме вам це відчуття?
Ви не самотні. Нас мільйони – таких самих, як ви. Багато хто з нас не належить до цього світу.
18Коли сьвіт вас ненавидить, знайте, що мене перш вас зненавидїв. 19Коли б із сьвіта були, сьвіт своє любив би; як же ви не з сьвіта, а я вибрав вас із сьвіта, тим ненавидить вас сьвіт.( Йоан 15:18-19 )
Що пропонує нам цей світ? Відчуття власної важливості й особливості, змогу заробляти гроші, купити автомобіль і великий будинок? Похвалу друзів, яка підтверджує, що вас прийняли і що ви маєте серед них особливе становище? Чи, може, відчуття, що ви кращі за інших? Можливо, насолоду від того, що вам прислуговують інші люди? Чи просто всі ці ґаджети, які можна купити й гратися з ними? А може, світ пропонує роботу у великій компанії, де ви допомагатимете іншим будувати кар’єру, виявлятимете свою прихильність, просуваючи своїх безпосередніх підлеглих або допомагаючи їм із технічними труднощами? Перельоти першим класом і поїздки на бізнес-конференції? Світлини себе в дорогих ресторанах у соціальних мережах?
Це чудово, правда? Хто б цього не хотів? Так, справді, будьмо чесними й не заперечуймо – це звучить привабливо! Проте рано чи пізно ми зрозуміємо, що жодна з пропозицій цього світу не заповнить порожнечі й самотності всередині нас. Тоді ми відчуємо себе ошуканими, бо роками йшли за світом, гналися за тим фальшивим скарбом, і лише тепер усвідомлюємо, що похвала друзів, яка весь цей час здавалася нам такою цінною, – це не що інше, як замаскована заздрість і ненависть.
Коли Ісус зійшов на землю й запропонував людям свободу, багато хто в Нього повірив, але ніхто не наважувався визнати це відкрито,
43Любили бо славу чоловічу більш, нїж славу Божу.( Йоан 12:43 )
Ось і ми – прив’язані до людської похвали й визнання. Вільні птахи, замкнені в золотій клітці. Риба, яку приманила блешня. Скуті страхом перед думкою інших...
25Хто боїться людей, той в біду попаде; хто ж боїться Господа, буде безпечен.( Приповiстi 29:25 )
Так, нам не потрібно намагатися вписатися в цей світ. Нам не потрібно гнатися за цінностями цього світу, виснажуючи душу й спустошуючи серце. Як пластикова біжутерія ніколи не зрівняється зі справжнім діамантом, так і пропозиції цього світу ніколи не заповнять порожнечі в наших серцях. Вони ніколи не втамують спраги, яку ми відчуваємо.
15Не любіте ж сьвіта, анї того, що в сьвітї. Коли хто любить сьвіт, нема любови Отцївської у ньому;( 1 Йоаново 2:15 )
Є джерело справжньої любові, справжнього пізнання, справжнього шляху до життя – джерело води, після якої ми вже ніколи не відчуємо спраги.
14хто ж напєть ся води, що я дам йому, не забажає до віку; а вода, що дам йому, буде в йому жерелом води, що тече в життє вічнє.( Йоан 4:14 )
Можливо, ви знаєте Ісуса Христа, а можливо, й ні (хоча, найімовірніше, чули це ім’я), – хто Він і звідки. Проте одне ми можемо побачити відразу: Він не від цього світу.
14Я дав їм слово Твоє, і сьвіт зненавидїв їх, бо вони не з сьвіта, яко ж я не з сьвіта.( Йоан 17:14 )
І Він не приймає того, що пропонує цей світ.
8Знов бере Його диявол на гору височенну, й показує Йому всї царства на сьвітї й славу їх; 9і каже до Него: Оце все дам тобі, коли, припавши, поклониш ся менї. 10Рече тодї йому Ісус: Геть від мене, сатано! писано бо: Господу Богу твоєму кланяти меш ся, і Йому одному служити меш.( Матей 4:8-10 )
Коли ми почуваємося непотрібними, покинутими, спустошеними, чужими цьому світові, ми можемо пити воду, яку пропонує нам Ісус. Вона дасть нам пізнання, якого ми потребуємо, щоб ми ніколи більше не відчували спраги. Він також – правильний шлях, що веде до справжнього скарбу, якого люди шукали все своє життя.
6Рече йому Ісус: Я дорога й правда, й життє: нїхто не приходить до Отця, як тільки мною.( Йоан 14:6 )
Усім нам природно потребувати відчуття, що ми особливі, що нас люблять такими, якими ми є. Усі знають, що ми створені за Божим образом. Але ми легко забуваємо, які ми особливі в Божих очах.
4Дорогий в очу ти в мене, многоцїнний і любий менї; то ж я віддам других людей за тебе, й - народи за душу твою.( Iсая 43:4 )
Ми все ще можемо відчувати потяг зробити в житті щось корисне й позбутися відчуття власної непотрібності. Для цього нам треба зрозуміти, що найважливіше для нас – бути знайденими… Наш Небесний Отець залишить усіх інших, лише щоб знайти вас – загублену вівцю…
13І коли доведеть ся знайти її, істино глаголю вам, що веселить ся над нею більше, нїж над девятьдесять і девятьма, що не заблудили.( Матей 18:13 )
Зазирнімо глибше всередину себе й подивімося, звідки походить це тривожне відчуття непотрібності і куди воно нас веде. Якщо це відчуття спонукає нас шукати людського визнання чи похвали, подумайте двічі, перш ніж дозволити йому заволодіти вами. Але якщо те, що ви відчуваєте, походить із любові до Бога або з любові до інших, яким ви можете допомогти в скрутну хвилину, – дійте сміливо! Бо Бог з вами, і Він має для вас план.
11Бо тілько я самий знаю задуми мої про вас, говорить Господь, - задуми на добро, а не на лихо, щоб забезпечити вам будущину й надїю.( Єремiя 29:11 )
Якщо ви досі не впевнені, який план має для вас Бог, просто моліться… А потім озирніться довкола. Можливо, ви вже на правильному шляху?
27Упокій оставляю вам, мій упокій даю вам; не, яко ж сьвіт дає, я даю вам. Нехай не трівожить ся серце ваше, анї лякаєть ся.( Йоан 14:27 )