Що означає «Любіть своїх ворогів»?
Ми можемо любити свого ближнього, свою родину й друзів. Але що означає любити свого ворога? Чи справді нам це потрібно?
( Matthew 5:44 )
Навіть у теорії це звучить не надто легко, а на практиці здається майже неможливим. І чи справді це необхідно?…
Погляньмо, як це пояснює Ісус.
( Matthew 5:44-48 )
Справді, коли ми озирнемося довкола, то побачимо, що кожен отримує сонячне світло й дощ, свіже повітря, щоб дихати. Нас і наших ворогів поміщено в цей чудовий світ із захопливими краєвидами та величними тваринами…
Якщо поглянути глибше, ми побачимо, що в наших ворогів, як і в нас, були мати й батько – незалежно від того, знали вони їх чи ні. І, мабуть, їхні батьки любили їх так само сильно, як наші батьки любили нас.
Ось цитата з книжки Артура Конан Дойла про Шерлока Голмса, де сестра оплакує свого вбитого брата, який виявився одним із найнебезпечніших злочинців у країні...
«Для всього світу він був жорстокою людиною, напівзвіром і напівдемоном; але для неї він завжди залишався тим самим маленьким норовливим хлопчиком з її власного дівоцтва, дитиною, що чіплялася за її руку».
Чи може наш ворог бути тим, кого ми насправді любимо?
Уявіть, як наш Небесний Отець вдихнув нове життя в того, кого ми тепер називаємо ворогом, як піклувався про нього, коли той був у материнському лоні, як дав йому народитися, як усі ці роки забезпечував його одягом, їжею та водою… А тепер він з нетерпінням чекає, щоб повернути свою загублену дитину, щоб вона знову усміхнулася й знову покликала свого Небесного Отця: «Тату!..». Бог любить його так само, як любить нас.
Згадаймо, як Давид пощадив життя свого ворога Саула, який постійно переслідував його і намагався вбити.
( 1 Samuel 24:4-7 )
Ось що Давид сказав про це Саулові:
( 1 Samuel 24:13-14 )
Ще один приклад того, як любити своїх ворогів, – це сам Ісус. Погляньмо, що Ісус сказав про тих, хто знущався з нього й розпинав його.
( Luke 23:34 )
А це слова Стефана, коли він помирав, побитий камінням.
( Acts 7:54-60 )
Читаючи таку історію, ми не ототожнюємо себе з юдейськими провідниками. Але що, як насправді саме ми вбиваємо невинного Божого посланця, який викриває і звинувачує нас?… Ми не безгрішні, і голос, що піднявся проти нас, з’явився не без причини.
Що ви відчували до юдейських провідників, читаючи, як вони побивали Стефана камінням? Гнів, лють?… А що, як відчути до них милосердя? Адже вони намагалися бути праведними й дотримуватися Закону та ненавиділи, коли їх викривали в тому, що вони робили неправильно. Багато в чому ми схожі на них, а вони – на нас. Любімо їх попри їхні провини. І намагаймося любити своїх ворогів так, як їх любить Бог.
( 1 Corinthians 13:4-7 )