Чому Бог видається таким жорстоким до людей?
У Старому Заповіті ми читаємо багато історій про людей і цілі народи, які зазнали тяжких наслідків. Ці історії часто залишають на серці тягар і тихе запитання: чи справді Бог такий жорстокий? Це щире запитання, і воно заслуговує на чесний, неквапливий розгляд.
Зовсім інший світ
Почнімо з того, щоб пригадати, наскільки іншим був стародавній світ. Він був небезпечним місцем. Жорстокість була повсюдно, життя було коротким, а для більшості людей ще й дуже тяжким. Що б ми не думали про ті часи, читати про них слід, тримаючи цю картину перед очима.
У такий світ Бог обрав один народ, щоб той ніс Його волю іншим і запроваджував серед людей закон і лад. Ізраїль отримав Тору та Боже піклування, що виокремило цей народ як святий приклад для решти світу. Протягом багатьох століть Бог терпляче знову і знову намагався вести людство до чогось кращого.
Варто помітити, який довгий шлях пройшло людство відтоді, від часів, коли дітей спалювали на жертовниках, а наруга, рабство та несправедливість були звичайним явищем. Бог керує всім, але все ж хоче, щоб люди зростали. Він не бажає нас знищити. Він хоче привести нас до кращого майбутнього. І, як свідчить історія, дуже важко повернути людські серця до доброти, чесності та безкорисливості, бо люди раз у раз вертаються до давньої темряви.
Погляньмо, що кажуть пророки, у тому порядку, в якому вони жили, і нехай їхні власні слова покажуть, що відбувалося.
Амос: застереження про жорстокість між людьми
Амос промовляв у восьмому столітті до Христа, спершу до народів навколо Ізраїлю, а потім і до самого Ізраїлю. Він починає з того, як вони поводилися одне з одним. Аммон, сусідній народ, розпочав війну, щоб розширити свої межі, і вчинив жахливе зі слабкими:
13Так говорить Господь: За три провини синів Аммонових і за чотирі я не прощу їм, бо вони в Галаадї жінок вагітних розтинали, щоб поширити займища свої.( Амос 1:13 )
Потім Амос звертається до Божого народу. Вони теж були винні, і перелік, що йде далі, стосується грошей і влади, використаних проти бідних:
6Так говорить Господь: За три провини Ізраїля й за чотирі я не прощу йому, вони бо продають праведного за гроші, а вбогого ба й за пару сандалів. 7Залюбки вони голови вбогих у земний порох прихиляють, а поступки тихих перекручують; і батько й син до одної нетрібки ходять, щоб знеславляти сьвяте ймя моє.( Амос 2:6-7 )
Єремія: довге терпіння і скорбота
Єремія служив пророком в Єрусалимі в останні десятиліття перед падінням міста під натиском Вавилона, близько 600 року до Христа. Багато його людей звернулися до поклоніння Ваалові та Молохові, і дітей приносили в жертву на жертовниках. Зверніть увагу, як Бог говорить про це. Цього Він ніколи не вимагав і навіть не задумував:
5І построїли висоти Баалові, щоб свої сини приносити Баалові на всепаленнє, а сього я не заповідав і не заводив, ба й на думку воно менї не приходило.( Єремiя 19:5 )
Пророк також описує землю, що страждала через те, як жили її мешканці:
10Земля бо повна перелюбників; земля плаче від прокляття; посохли степові пасовища; а задуми їх ледачі, й сила їх - у кривдї.( Єремiя 23:10 )
Далі Єремія нагадує людям, як довго Бог до них промовляв. Двадцять три роки він застерігав їх, а до нього Бог посилав інших пророків:
3З тринайцятого року Йосіїного Амоненкового, царя Юдейського, та й по сей день - ось уже двайцять і три роки, - надійшло до мене слово Господнє, й я, невгаваючи, говорив його вам, - та ви не слухали. 4Ще ж посилав Господь заздалегідь раз-пораз до вас слуги свої, пророки, та ви не слухали, анїже не нахиляли уха вашого, щоб слухати. 5Вам казано: Вернїтесь кожне з ледачої дороги своєї і від лихих учинків своїх, так жити мете в землї, що надїлив Господь вам від віків та й до віків;( Єремiя 25:3-5 )
Наслідки, коли вони настали, не були задумані як кінець історії. Разом із настановою Бог дав Своєму народові цю обітницю турботи:
11Я бо з тобою, говорить Господь, щоб тебе рятувати: Я вигублю всї народи, що проміж ними тебе розкинув, а тебе не вигублю; буду карати тебе, але помірно, некараним же не зоставлю тебе.( Єремiя 30:11 )
Він також пояснює, чому настанова була потрібна, лагідно говорячи до людей, які відчували біль і не розуміли його:
15Чого ж кричиш, що ти поранений, що біль твій тяжкий? Се ж за многі провини твої, за безлїч гріхів твоїх я вчинив тобі теє.( Єремiя 30:15 )
І є обітниця, що одного дня все стане зрозумілим:
24Не відвернеться палкий гнїв Господень, аж докіль не докаже й не спевнить задумів серця свого. Зрозумієте се в днях послїдних.( Єремiя 30:24 )
У наступному розділі ми бачимо серце, що стоїть за всім цим. Навіть коли Бог настановляє Ізраїль, Він говорить про цей народ так, як батько говорить про улюблене дитя:
20Чи не дорогий ж в мене син Ефраїм? чи не люба він дитина в мене? Скілько бо раз заговорю про його, все я любо згадую його; моє внутро зворушується над ним; змилосерджуся над ним, говорить Господь.( Єремiя 31:20 )
За часів Єремії люди казали, що діти страждають за те, що зробили їхні батьки. Бог відповідає, що кожен відповідає за власні вибори:
30Нї, кожне вмірати буде за свій власний переступ, та хто їв скислий виноград, у того й оскома на зубах буде.( Єремiя 31:30 )
Пізніше, коли Єрусалим ось-ось мав упасти, Єремія знову говорив про жертовники в долині Бен-Гіннома, де дітей приносили в жертву богові Молоху, і Божа скорбота з цього приводу очевидна:
35Вони позаводили висоти Баалові в долинї синів Енномових, щоб переводити через огонь сини свої й дочки свої в честь Молохові, чого я не приказував їм, та що менї й на думку не приходило, щоб вони коїли таку гидоту та Юду до гріха приводили.( Єремiя 32:35 )
Єзекиїль: причини, викладені докладно
Єзекиїль був пророком серед людей, яких уже вивели з Єрусалима до Вавилона. Його послання описують те, що відбувалося в місті. Спершу картина краю, переповненого насильством:
23Зроби пута, бо ся земля переповнена кровавими лиходїйствами, а місто повне насильства.( Єзекiїль 7:23 )
Люди також казали собі, що Бог не бачить і не дбає. Бог відповідає, що Він бачить усе:
9І сказав він менї: Безбожність дому Ізрайлевого й Юдиного велика, аж надто велика; ся країна повна крівавих гріхів, город же переповнений несправедливостю, бо вони кажуть: Покинув Господь сю країну, не бачить Господь.( Єзекiїль 9:9 )
Єзекиїль попереджає про тяжкі вироки, що чекають на Єрусалим, і про несподівану мету в них: ті, хто вцілів, прийдуть до Вавилона, і їхні розповіді покажуть засланцям, що нічого не сталося без причини.
21Тілько, - так говорить Господь Бог: - як я пошлю мої найстрашнїйші кари - меч, голоднечу, люте зьвіррє й морову заразу - на Ерусалим, щоб у йому вигублювати людей і скотину, 22Так усе таки зістанеться там останок, сини й дочки, живими, що їх опісля виведуть ізвідти: отсї прийдуть до вас, а ви бачити мете поступки їх і вчинки їх, та й утїшитесь тою недолею, що я навів на Ерусалим і усїм тим, що я послав на його. 23Так, вони втїшать вас, коли побачите їх поступки й учинки, й спізнаєте, що все, що я вчинив, не за дармо вчинив, говорить Господь Бог.( Єзекiїль 14:21-23 )
Бог також говорить про Своїх власних дітей, яких приносили в жертву ідолам, і Він переживав це як зраду:
20І брала єси твої сини й дочки твої, що роджала єси менї, та й приносила їм у жертву, - нїби ще не досить було тобі блудування твого. 21Та ще й так жертвувала їм твої дїти, що проводила їх крізь огонь.( Єзекiїль 16:20-21 )
І Він нагадує людям про Содом, місто, відоме своєю долею. Названа причина може здивувати. Це було не лише насильство, а й гординя, достаток і відвертання від бідних:
49Ось, у чому була беззаконна Содома, сестра твоя, з її дочками: в гординї, в немірностї й в дармованнї, та й ще, що вона бідолашньому й злиденньому помічної руки не подавала. 50Вони розгордїли й чинили гидоти передо мною, а я побачивши се, відкинув їх.( Єзекiїль 16:49-50 )
Нарешті, Єзекиїль перелічує одне за одним беззаконня, що наповнили Єрусалим: правителі, які вбивали, вдови й сироти, яких кривдили, облудні звинувачення, що вели невинних на смерть, і жорстокість усередині родини:
6Ось, старшини Ізраїлські в тобі, кожен по силам своїм, проливали кров. 7Батька і матїр зневажають в тобі, чуженицю кривдять посеред тебе, безбатенька й вдовицю пригнїтають у тобі. 8Мої сьвятинї ти маловажиш, а мої суботи нарушуєш. 9Люде, що обвинувачують на проливаннє крові, жиють у тобі; по горах твоїх їдять мясиво (приношене ідолам у жертву), посеред тебе коять ледарство. 10Сором батьків розкривають у тобі, нечисту в кровотечі насилують у тебе. 11Той чинить гидке з жінкою ближнього свого, той опоганює невістку свою, а той обезчесчує сестру свою, дочку батька свого. 12У тобі беруть підкуп і проливають кров; ти береш лихву й прирости й грабуєш насильно користь собі з ближнього твого, мене ж забув єси, говорить Господь Бог.( Єзекiїль 22:6-12 )
Що ми можемо з цього винести
Коли ми читаємо ці уривки по порядку, картина вимальовується дедалі ясніше. Лихам передували довгі застереження. Вони йшли слідом за справжньою жорстокістю, особливо щодо слабких і малих. І надходили вони від Бога, Який говорить про Свій народ як про Своїх улюблених дітей, Який не тішиться, настановляючи їх, і Який знову й знову обіцяє майбутнє після цього.
Були дуже тяжкі часи, коли Бог діяв, щоб повернути людей і зробити цей світ кращим. Відтоді ми пройшли довгий шлях, та все ж і тепер серед нас багато що потребує виправлення.
Страждання є частиною цього зламаного світу, і Новий Заповіт цього не приховує. Він також каже нам, що Бог не стояв осторонь. В Ісусі Він увійшов у нього, і ті, хто йде за Ним, бачать, що навіть труднощі можуть виявляти Його життя:
10всякого часу мертвість Господа Ісуса на тїлї носимо, щоб і життє Ісусове в тїлї нашому являло ся.( 2 Коринтяни 4:10 )
Можливо, найкращою відповіддю на запитання, які постають із цих сторінок, є смиренна: читати неквапливо, вірити, що Божа терплячість більша, ніж ми можемо збагнути, і просити Його зробити нас учасниками цього виправлення.