Чи все наперед визначено?
Коли ми читаємо про біди, що нібито насуваються на людство чи на наше власне життя, легко відчути безпорадність, ніби нічого не можна вдіяти. Дехто з нас тихо доходить висновку, що все в житті вже вирішено і жодні зусилля нічого не змінять. Але чи справді це так?
Біблія змальовує м’якшу картину. Навіть лиха, які оголосив сам Бог, і навіть благословення, які Він обіцяв, не завжди здійснюються точнісінько так, як було сказано. Часто це залежить від того, як відповідають люди. Згадаймо, що Бог сказав пророкові Єремії:
7Часом погрожу я якому народові або царству, що викореню його, сокрушу, погублю; 8Як же обернеться той народ, що я погрожував йому, та покине ледарство своє, то я одкладаю те лихо, яке задумав йому заподїяти.( Єремiя 18:7-8 )
9Часом же проречу якому народові чи царству підняти його вгору й утвердити; 10Він же стане коїти зло перед очима в мене й не слухати заповіту мого, - от я й відміню те добро, яким хотїв надїлити його.( Єремiя 18:9-10 )
Бог каже, що Його оголошення – це не замкнені двері. Вони радше схожі на відкриту розмову, в якій чути наш вибір.
Місто, яке прислухалося
Найвідоміший приклад – Ніневія. Йона приніс коротку й страшну вістку, і люди взяли її до серця:
4І почав Йона проходити город, скілько мож за один день перейти, й проповідував, говорючи: Ще сорок день, а Ниневія стане розвалищем. 5І повірили Ниневійцї Богу: оголосили піст, і понадївали волосяницї, від найбільшого та й до найменьшого.7І звелїв сповістити в Ниневії й заповісти від іменї царського й вельмож своїх, щоб нї люде, нї скотина, нї воли анї вівцї нїчого не їли й не пасли та й води не пили; 8Та щоб окриті були вереттєм - людина й скотина, й скілько сили, взивали до Бога, та щоб кожне покинуло ледачу дорогу свою й неправедні вчинки рук своїх. 9Хто знає, може Бог іще змилосердиться й відверне від нас палаючий гнїв свій, і ми не погинемо.( Йона 3:4-5,7-9 )
Зверніть увагу на смирення в словах царя: «Хто знає? Можливо, Бог ще змінить Своє рішення». Він не мав жодної гарантії, лише надію. І на цю надію була відповідь:
10І побачив Бог їх учинки, що вони покинули свою ледачу дорогу, й пожалував Бог наслати на них те лихо, яким їм був загрозив, і не наслав.( Йона 3:10 )
Чому Бог застерігає нас
Варто запитати, навіщо Бог узагалі застерігає. Якби лихо не можна було відвернути, застереження лише завдавало б смутку. Але застереження – це запрошення. Через Єремію Бог пояснив, що в Його серці:
3Може послухають, і зверне кожен з ледачої стежки своєї, а тодї я відміню те лихо, що задумав був послати на їх за їх ледачі вчинки.( Єремiя 26:3 )
13Тим же то навправте ви ваші путї й вчинки ваші, й послухайте голосу Господнього, Бога вашого, а Господь відмінить те лихо, що виповів на вас.( Єремiя 26:13 )
Бог не бажає наводити біду. Він сподівається, що Його почують. На жаль, Його терпіння не завжди зустрічає відповідь:
7До того й говорив я: Тілько бійся мене, приймай науку, то й не спустошу пробуток твій, не прийде на нього те лихо, що я призначив йому; вони ж про те тільки й дбали, щоб погіршувати свої вчинки.( Софонiя 3:7 )
Пророки теж мали в цьому свою роль. Вони були там не для того, щоб лякати людей, а щоб дати їм змогу вчасно повернутися:
6Чи затрубить труба в містї, й люде не злякаються? Чи ж складеться в містї лихо без Божої волї? 7Тим же то, що нї чинить Господь, відкриває він свою тайну слугам своїм, пророкам.( Амос 3:6-7 )
Смирення змінює наслідки
Біблія показує цю закономірність навіть на тих, хто далеко відхилився. Цар Ахав, один із найбільш заплутаних правителів Ізраїлю, упокорився, і Бог це помітив:
27Почувши ж Ахаб сї слова, роздер на собі одежу, надїв волосяне веретище на тїло й постив, і спав у веретищі й ходив, звісивши голову. 28І прийшло слово Господнє до Ілиї Тесбія, таке: 29Чи постеріг єси, як упокоривсь Ахаб передо мною? Що він впокорився передо мною, не дам лихій годинї прийти за його віку; в днї сина його нашлю горе на дом його.( 1-а царiв 21:27-29 )
Те саме сталося з царем Ровоамом і зверхниками Юди:
5Тодї прийшов пророк Самей до Робоама й до князїв Юдейських, що зібрались були в Ерусалимі, спасаючись перед Сусакимом, й сказав до їх: Так говорить Господь: Ви покинули мене, за те покидаю й я вас (віддаючи) в руки Сусакимові. 6І впокорились князї Ізрайлеві і царь, і сказали: Справедливий Господь! 7Як побачив Господь, що вони смирились, тодї прийшло слово Господнє до Семея, й сказано: Вони впокорились; не вигублю їх і незабаром дам їм пільгу; не пролиєсь гнїв мій на Ерусалим через руку Сусакимову;( 2-а хронiки 12:5-7 )
В обох історіях смиренне серце пом’якшило те, що наближалося.
Що це означає для нас
У Біблії є багато прикладів того, як Бог змінює Свій задум – і щодо благословень, і щодо труднощів – залежно від того, як відповідають люди. Це запрошує нас дивитися розплющеними очима на власне життя і на людей навколо. Можливо, Бог говорить до нас безпосередньо через Біблію. Можливо, Він говорить опосередковано, через обставини, які ми зустрічаємо. Деякі обставини могли бути влаштовані, щоб чогось нас навчити. Якщо ми навчимося з них, хтозна, нам, можливо, вдасться уникнути тяжчого уроку пізніше.
А коли виправлення таки приходить, воно приходить від люблячої руки:
5і забули напомин, що до вас, як до синів, глаголе: "Сину мій, не гордуй караннєм Господнїм, анї слабни, докоренний від Нього; 6кого бо любить Господь, карає; і бє всякого сина, котрого приймає."( Євреї 12:5-6 )
Тож нам не слід впадати у відчай. Майбутнє – не стіна, а шлях, і нас запрошено йти ним разом із Богом.