Перейти до основного вмісту

Важливість обіцянки

Дві руки міцно потискаються над запечатаною обітницею; осторонь відкладено монети, а вдалині видно залите сонцем місто. Це символізує вірність, чесність і дотримання свого слова понад матеріальну вигоду.

Те, чого ми не бачимо, все одно справжнє

Ми живемо у видимому, практичному світі, і легко недооцінити те, чого не бачимо. Праведність, яка коштує нам чогось – грошей, комфорту чи здоров’я, – може здаватися втратою. Дружба може здаватися менш важливою, коли від неї більше немає користі. А обіцянка починає видаватися необов’язковою, коли її виконання вже не вигідне нам.

Проте Біблія вважає обіцянку дуже цінною. Дотримання свого слова – одна з основ Небесного Царства, часткою якого ми сподіваємося стати. Воно готує нас до цього Царства й уже зараз робить цей світ кращим, приносячи в нього цінності, які не є ні багатством, ні владою. Розгляньмо разом, що Біблія говорить про обіцянки.

Той, Хто дотримує кожної обіцянки

Усе починається з самого Бога. Він – взірець того, чиєму слову можна цілком довіряти:

19І почав він приповідь свою і промовив: Встань, Балаче, та послухай, зрозумій, Зипорів сину!
( Числа 23:19 )

Коли ми дотримуємо своїх обіцянок, ми віддзеркалюємо трохи з того, Хто є Бог. І саме це робить світ навколо нас безпечнішим і теплішим.

Хто може жити поруч із Богом?

Псалмоспівець ставить запитання, яке кожен із нас колись ставив: хто може перебувати перед Божим лицем? Його відповідь – це опис людини доброчесної, і одна її риса безпосередньо стосується нашої теми:

1Псальма Давидова. Г осподи, хто буде пробувати в шатрі твоїм? Хто буде домувати на сьвятій горі твоїй? 2Той, хто ходить в чистотї, творить справедливість, і говорить щиру правду, 3Не одсуджує язиком своїм, не робить лиха сусїдові свому, і не допускає неслави на ближнього свого. 4В чиїх очах погорда для покидї, а пошана для тих, що бояться Господа; хто присяг з утратою для себе, і держить слово,
( Псалми 15:1-4 )

«Дотримує обіцянки, навіть коли це боляче». Саме тут більшості з нас буває найважче. Легко дотримати обіцянку, яка нічого не коштує. Вартість обіцянки стає очевидною тоді, коли вона коштує нам чогось.

Подумай, перш ніж обіцяти

Закон Мойсея ставився до обітниць дуже серйозно, але був і дуже добрим до тих, хто боявся їх давати. Нікого не зобов’язували складати обітницю. Але якщо хтось уже дав її Богові, її слід було виконати без зволікань:

21Коли зробиш яку обітницю Господеві, Богу твому, не гайся сповнити її; бо Господь, Бог твій, певно впімнеться в тебе, і буде тобі гріх. 22А коли занехаєш зробити обітницю, не буде гріха тобі. 23Що вимовили уста твої, те мусиш додержати й сповнити, так як по добрій волї обіцяв єси Господеві, Богу твому, що мовляли уста твої.
( Повторення Закону 23:21-23 )

Ідея проста й лагідна. Нам не потрібно багато обіцяти. Нам потрібно лише мати на увазі те, що ми кажемо.

Закон також визнавав, що іноді ми обіцяємо надто поспішно, в запалі, не усвідомлюючи, що кажемо. Він пропонує вихід: коли ми це усвідомлюємо, нас запрошують бути щирими щодо цього.

4Або, коли покленеться хто, вимовляючи не роздумавши губами своїми, зробити що лихе чи добре, що б там не вимовила людина нерозумного в клятьбі своїй, та не знала того, а потім дознається, то він провинив у сьому.
( Левит 5:4 )

Коли обіцянку дають у гніві

Ось історія, яка показує, як легко це може статися. Давид і його люди охороняли отари одного багатого чоловіка на ім’я Навал. Коли Давид попросив у нього трохи їжі натомість, Навал образив його й відіслав його людей ні з чим. Давид розлютився й у гніві поклявся, що до ранку помре кожен чоловік у домі Навала:

22Нехай же те й те вдїє Бог з ворогами Давидовими, коли я з усього добра його зоставлю до завтра й того, що мочить на стїну!
( 1-а Самуїлова 25:22 )

Дружина Навала, Авігея, почула про це й поспішила назустріч Давидові з їжею та мудрими словами. Давид вислухав її. Він усвідомив, як близько підійшов до тяжкого зла, і подякував їй:

34От же, так певно, як живе Господь, Бог Ізрайлїв, що зупинив мене заподїяти зло тобі, коли б ти не встигла менї зустріч поспіти, не зосталось би Набалові, покіль заднився б ранок, і того, що мочить на стїну.
( 1-а Самуїлова 25:34 )

Ця історія показує дві речі. Обіцянка, дана в люті, може стати пасткою для нас і для інших людей. А мудра людина, яка наважується говорити спокійно, може відвернути лихо. Давид не наполягав на тому, щоб бути «послідовним». Він вирішив відступити, і це теж частина доброчесності: мати смирення визнати, що ми помилялися.

Обіцянка має два боки

Божі обіцянки завжди вірні, але те, як вони сприймаються, може залежати від нашої відповіді. Священникові на ім’я Ілій було обіцяно, що його рід служитиме Богові впродовж поколінь. Але сини Ілія використовували своє становище, щоб зловживати довірою людей. Бог послав Ілієві звістку:

30За се ж ось як говорить Господь, Бог Ізрайлїв: Я сказав був: дім твій і дім отця твого буде служити перед лицем моїм по віки; та тепер говорить Господь: не так воно буде; бо я прославлю тих, що мене будуть прославляти, а хто мене зневажає, того соромити му.
( 1-а Самуїлова 2:30 )

Це не про Бога, Який легко забирає своє слово. Це показує, що кожна обіцянка між нами та Богом – це стосунки. Вона запрошує нас відповісти шаною та пошаною.

Коли до обіцянки ставляться легковажно

Останнього царя Юдеї, Седекію, поставив царем Вавилон, і він пообіцяв вірність вавилонському цареві в ім’я Бога. Потім він порушив цю обіцянку й звернувся по допомогу до Єгипту:

13І відпав від царя Навуходонозора, взявшого клятьбу з його в імя Бога, - й вчинив тугою шию свою й серце своє таким упрямим, що не обернувся до Господа, Бога Ізрайлевого.
( 2-а хронiки 36:13 )

Пророк Єзекіїль описує, як на це дивилися. Обіцянка, дана в ім’я Бога, – це не лише обіцянка людині. Це також те, що ми промовляємо перед Богом:

18Він змаловажив клятьбу, поламав умову, й дав свою руку другому; вчинивши все те, він не спасе себе.
( Єзекiїль 17:18 )

Через кілька поколінь пророк Захарія побачив видіння величезного літаючого сувою, що линув над краєм. Він ніс застереження тим, хто краде, і тим, хто криво присягає Божим ім’ям:

4Я допущу те прокляттє, говорить Господь Саваот, і ввійде воно в господу злодїя і в господу того, що моїм імям ложно божиться, й оселиться воно в їх домівках, і вигубить їх укупі з їх деревяною й камяною роботою.
( Захарiя 5:4 )

Нам не потрібно читати це як погрозу. Це показує, що Богові глибоко небайдужа чесність, адже брехня й порушені обіцянки ранять справжніх людей, зазвичай тих, хто довіряє найбільше.

Просто «так», просто «ні»

Ісус пропонує нам простіший шлях, який не потребує гучних клятв. Якщо нашому слову можна довіряти, нам не треба нічого до нього додавати:

37Слово ж ваше нехай буде: так, так; нї, нї; бо що більш над се, те від лихого.
( Матей 5:37 )

Його брат Яків повторив ту саму пораду:

12Перше ж усього, браттє моє, не кленїтесь нї небом, нї землею, нї иншою якою клятьбою; а нехай буде в вас: так, так, нї, нї, щоб не впали ви в осуд.
( Яков 5:12 )

Людина, яка завжди дотримує слова, не мусить присягати ні небом, ні землею. Її «так» уже достатньо.

Якщо ми порушили обіцянку

Більшість із нас колись порушували обіцянки. Можливо, ми не хотіли цього, або хотіли, але не мали сили. Біблія не залишає нас у цьому стані. Вона запрошує нас бути щирими, виправити те, що можемо виправити, і звернутися до Бога, Який добрий до людей, що приходять до Нього зі смиренням:

9Коли визнаєм гріхи наші, то Він вірний і праведний, щоб простив нам гріхи, і очистив нас од всякої неправди.
( 1 Йоаново 1:9 )

Якщо це лежить у вас на серці сьогодні, ви можете почати з короткої молитви. Розкажіть Богові про обіцянку, яку ви не змогли дотримати, і попросіть у Нього прощення та сили. Потім, якщо можете, поговоріть із людиною, яку ви підвели.

А на майбутнє ми можемо починати з малого: дотримувати маленьких обіцянок, не запізнюватися, передзвонювати, доводити до кінця те, що пообіцяли зробити. Коли наше «так» означає «так», ми будуємо щось невидиме, але довговічне: довіру та характер, який пасує Царству Небесному.

Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)