Роль гордості та справжньої віри
Люди від природи прагнуть відчувати, що їх поважають і цінують, і саме на цьому ґрунтується їхня самооцінка. Гордість – поширене почуття, яке спонукає людей виставляти напоказ свої досягнення та внесок у життя. Не дивно, що в Біблії слово «гордість» трапляється багато разів. Часто ми не зважаємо на такі згадки, відкидаючи їхній зміст як щось, що нас не стосується. Проте придивімося до цього уважніше.
32Бо, як збиваннє молока дає масло, а удар у ніс виводить кров, так і розбуджений гнїв виводить сварку.( Приповiстi 30:32 )
5Він поскидав тих, що згорда високо неслися, - той високий город; скинув його, поверг його, скинув у порох.( Iсая 26:5 )
17Щоб впинити чоловіка від якого наміру й від гординї заховати;( Йов 33:17 )
У повсякденному житті ми розрізняємо два види гордості: негативну, яка звучить у фразах на кшталт «ця людина була надто горда, щоб допомогти», і позитивну, яка звучить у фразах на кшталт «Молодець, я так тобою пишаюся!» Останній вислів дуже поширений у сімейному житті, де батьки прагнуть спонукати дітей бути наполегливими, зростати й ставати шанованими людьми. Незалежно від того, хвалимо ми чи засуджуємо, обидва види гордості мають спільну основу. Погляньмо на найпоширеніші визначення гордості:
- Почуття глибокої радості чи задоволення, що походить від власних досягнень, досягнень тих, з ким людина тісно пов’язана, або від якостей чи надбань, якими широко захоплюються
- Усвідомлення власної гідності.
Обидва наведені визначення мають спільну основу – якості, зосереджені на собі. «Гордість» відображає власні здібності чи власні досягнення на противагу покладанню на допомогу інших.
10Між гордими - одні тільки сварки, а хто чинить усе за порадою - у тих мудрість.( Приповiстi 13:10 )
Як бачимо, таку самозакохану гордість Біблія неодноразово й суворо засуджує. Ось лише кілька прикладів:
12Хоч і кричать, не відказує, задля гординї злих людей.( Йов 35:12 )
28Заступаєшся ти за убогих в лихій їх годинї й тїснотї, очі ж гордих, неситих пихою загреб хилиш низько до долу.( 2-а Самуїлова 22:28 )
6Господь високо; але він бачить пониженого, і гордого з далека пізнає.( Псалми 138:6 )
Перш ніж робити будь-який висновок, розгляньмо біблійну історію вавилонського царя Навуходоносора, який загордився наслідками своєї праці.
27Промовив царь: Чи ж не великий сей Вавилон, що я встроїв його на дім царства силою моєї потуги й на славу величностї моєї?( Даниїл 4:27 )
Хоча більшість із нас не царі, а наші досягнення можуть бути не такими величними, ми часто кажемо або думаємо: «Я збудував цей дім власними руками», «Я створив таку чудову компанію» чи «Я виграв цю гру в когось іншого», пишаючись своїми зусиллями. Хіба не справедливо пишатися, коли ми вклали стільки зусиль у щось надзвичайно важливе для нас – чи то здобуття доброї роботи, чи то створення міцної сім’ї, чи то перемога в перегонах?
Автор відомої біблійної книги мудрості «Екклезіяст» усвідомлював, що наслідки життєвих подій визначають не лише особисті якості й уміння.
11І звернувсь я й добачив під сонцем, що не швидким допадаєсь нагорода за побіг; не хоробрим - побіда; не мудрим - хлїб; не розумним - багацтво, й не тямущим - ласка, тільки час і случай у всїм.( Екклезiяст 9:11 )
Схоже, що успіх не гарантований навіть тим, хто вкладає значні зусилля в працю, навчання чи тренування. Якщо ми перенесемося в часи Нового Заповіту, Ісус стверджує, що ніщо не уникає Божої уваги, незалежно від того, наскільки важливою чи незначною здається подія:
29Хиба не два горобцї продають ся за шага? а нї один з них не впаде на землю без Отця вашого.( Матей 10:29 )
Повернімося до Навуходоносора й розгляньмо, що сталося після того, як він вимовив свої горді слова про власні досягнення:
28Та ще слова не вийшли з уст царських, як надійшов із неба голос: До тебе, царю Навуходонозоре, мовиться: царство відійшло від тебе! 29І відлучать тебе від людей, і ти жити меш на полі з зьвірями; годувати мешся травою, як віл, і сїм часів промине над тобою, доки спізнаєш, що Найвисший царює над людським царством і дає його, кому хоче!( Даниїл 4:28-29 )
Цар Навуходоносор в одну мить утратив усе, чим пишався, і зазнав тяжких часів, точно як було передречено. Цар утратив свій престол, гордість і гідність – це був необхідний досвід, щоб зрозуміти й засвоїти урок. Згодом Навуходоносор усвідомив, хто насправді стояв за всіма його досягненнями:
31Як же минули ті часи, я, Навуходонозор, підвів очі мої до неба, й мій розум вернувся до мене; й благословив я Всевишнього, хвалив і прославляв Всесущого, которого власть - власть вічна і которого царство - від родів до родів. 32Проти него всї, що живуть на землї, не значать нїчого; по своїй волї робить він як з небесним воінством, так і з тими, що живуть на землї, й нїхто не може стати проти руки його й сказати йому: Що ти зробив?34А тепер я, Навуходонозор, славлю, й вивисшую й величаю Царя небесного, которого всї дїла праведні, стежки правдиві, й котрий має силу присмирити тих, що ведуться гордовито.( Даниїл 4:31-32,34 )
Зрештою Навуходоносор засвоїв цінний урок про гордість. Чи можемо й ми засвоїти цей урок легшим шляхом, роздумуючи над історією Навуходоносора?
Чи означає ця історія, що наші досягнення насправді не наші? Чого ми можемо досягти цілком самотужки? Вірш з Євангелія від Івана, що наводить слова Ісуса, дає відповідь нижче. Зверніть увагу, що Ісус повторює ті самі слова, тонко їх перефразовуючи, щоб підкреслити їхню вагу.
4Пробувайте в менї, і я в вас. Яко ж вітка не може овощу родити від себе, коли не пробувати ме на виноградинї, так анї ви, коли в менї не будете пробувати.( Йоан 15:4 )
5Я виноградина, ви віттє. Хто пробуває в менї, а я в йому, той приносить багато овощу; бо без мене не можете робити нїчого.( Йоан 15:5 )
Саме Бог дає нам силу, допомагаючи досягати успіху в іграх чи здобувати добру роботу. Бог – джерело творчих ідей, коли ми беремося за складні проблеми, і Він дає сили не здаватися та завершити розпочате. Усвідомлення цього відкриває справжню природу Бога та Його роль у нашому житті й наближає нас до Нього.
5Надїйсь на Господа всїм серцем твоїм і не покладайся на власний твій розум. 6У всїх стежках твоїх думай про його, а він простувати ме шляхи твої.( Приповiстi 3:5-6 )
6Не журіть ся нїчим, а у всьому молитвою і благаннєм з подякою нехай обявляють ся прошення ваші перед Богом.( Филип'яни 4:6 )
31Оце ж, чи то їсте, чи пєте, чи що инше робите, все на славу Божу робіть.( 1 Коринтяни 10:31 )
Визнаймо свої обмеження й знайдімо розраду в розумінні того, що покладання на Ісуса дає душевний спокій, підтримує нас у випробуваннях і допомагає нам давати раду почуттям гордості та гідності.