Чому Бог попросив Авраама вбити свого сина?
2І рече: Возьми сина твого, єдиного твого, що його возлюбив єси, Ізаака, та йди в Морія землю, та й принеси його там у всепаленнє-жертву на одній горі, що тобі речу.( Буття 22:2 )
Як усе почалося…
Божа обітниця
Повернімося в минуле й розгляньмо події, що відбулися за багато років до того. Ось роздуми про обітниці, які Бог тоді дав Авраамові.
16І благословлю її, і дам тобі сина від неї, і буде вона народами, царі в народів із неї будуть.19Рече ж Бог до Авраама: Стеменно, Сарра жена твоя вродить сина тобі, і наречеш імя йому Ізаак, і поставлю завіт мій із ним про завіт вічнїй із потомством його по йому.21Завіт же мій поставлю з Ізааком, що тобі вродить Сарра о 'цїй самій добі, в лїто друге.( Буття 17:16,19,21 )
Бог зобов’язується укласти заповіт з Ісааком – єдиним сином, якого мала народити Сарра. Ця обітниця прозвучала ще до народження Ісаака, що показує ясний Божий намір зберегти Ісаакові життя. Проте погляньмо, як Авраам відреагував на Божу обітницю.
Авраамові бракує віри в Боже слово.
17І впав Авраам ниць і осьміхнувсь; і рече в думцї своїй: Столітьньому б то появити сина? І як би то Сарра девятьдесятолїтна да вродила?( Буття 17:17 )
Вчинки Авраама не свідчать про міцну віру в Бога.
Авраам досі не довіряє Богові.
Пізніше Бог повторив Авраамові свою обітницю. Цього разу Авраам не висловив сумніву, а Сарра – висловила.
10Рече ж один: Вернусь оце до тебе через год о сїй добі, і вродить сина Сарра, жена твоя. Сарра ж почула під наметовими дверми позад його. 11Авраам же і Сарра були старі, повбивались у лїта, і перестало в Сарри звичайне жіноцьке. 12Осьміхнулася ж Сарра сама собі, думаючи: Оце б то звянувши та здобутись на таку втїху? Пан же мій старенький. 13І рече Господь Авраамові: Чого всьміхнулась Сарра сама собі, говорючи: Чи справдї ж бо менї вродити? я же собі стара вже.( Буття 18:10-13 )
Чи можемо ми тепер стверджувати, що Авраам справді вірить Богові? Якби вірив, Богові не довелося б повторювати свою обітницю. Більше того, наступний вірш показує, що Авраам досі не довіряє Богові, бо він обманює Авімелеха, царя Герару, неправдиво стверджуючи, що Сарра – його сестра. Це свідчить про Авраамів страх, що його смерть може поставити під загрозу виконання Божої обітниці, адже без нього не було б Ісаака.
2Про жінку ж свою Сарру казав Авраам, що сестра вона менї. Абимелех же, царь Герарський, післав та й взяв Сарру.( Буття 20:2 )
11Рече ж Авраам: Думав бо, що нема благочестя на місцї сьому, і вбють мене задля жени моєї.( Буття 20:11 )
Через рік Бог виконав свою обітницю й дав Авраамові сина, як і запевняв. Чи змінила ця подія Авраамову віру в Бога?
Доказ того, що Авраамова віра в Бога була надзвичайно сильною – сильнішою, ніж ми можемо собі уявити.
Через багато років, коли Ісаак виріс, Бог звернувся до Авраама з приголомшливою вимогою. Дивно, але Авраам відгукнувся негайно й зробив саме те, що звелів Бог. Хоча Авраам глибоко любив свого сина Ісаака, єдину дитину від Сарри, він не відмовив його Богові.
2І рече: Возьми сина твого, єдиного твого, що його возлюбив єси, Ізаака, та йди в Морія землю, та й принеси його там у всепаленнє-жертву на одній горі, що тобі речу.3І встав Авраам рано вранцї та й осїдлав осла свого, та взяв два парубки з собою, та Ізаака сина свого, та наколов дров на всепаленнє, та й рушив до врочища, що про його рече йому Бог.9Прийшли на врочище, що рече йому Бог, і зробив там Авраам жертівника, і розложив дрова, і звязавши Ізаака, сина свого, положив його на жертівнику зверху на дровах.10І простїг Авраам руку свою, щоб узяти ножа заколоти сина свого.( Буття 22:2,3,9,10 )
12І рече: Не возложи руки твоєї на хлопя, а нїчогісїнько не чини йому; тепер бо взнав я, що боїшся ти Бога, і не пощадив єси сина твого возлюбленого мене ради.( Буття 22:12 )
Ця мить у Біблії має глибоке значення – і не лише через свій етичний бік, який зазвичай привертає увагу людей.
По-перше, Бог цілковито знав Авраама – його можливості й обмеження – ще до того, як звернувся з вимогою. Так само Бог наперед знає кожну людину, ще до того, як вона щось зробить чи скаже.
2Ти знаєш, коли я сяду, і коли встану; ти з далека розумієш думки мої. 3Ти бачиш стежку мою і місце відпочинку, і всї дороги мої знаєш. 4Бо ще нема слова на язику в мене, а вже ти Господи, добре все знаєш.( Псалми 139:2-4 )
Водночас Авраам має непохитну віру в Бога й упевнений, що Божі обітниці збудуться. Він, безперечно, розуміє, що Бог дотримає свого слова укласти заповіт з Ісааком і його нащадками. Тому, на Авраамове переконання, Ісаак не може просто загинути. Якщо смерть і настане, Авраам довіряє, що Бог здатен повернути Ісаака до життя або втрутитися так, як це відповідає Його обітниці. Авраам висловлює цю непохитну довіру, коли каже, що і він, і Ісаак повернуться, сподіваючись, що Бог Сам усмотрить потрібну жертву.
5І каже Авраам слугам своїм: Седїте тутеньки з ослом, я ж із сином пійдемо аж он туди, та поклонившись і вернемось до вас.( Буття 22:5 )
7Каже ж Ізаак до Авраама, батька свого: Панотче! Він же каже: Що тобі, синку? Каже ж: Ось огонь і дрова, а де ж овеча на всепаленнє? 8Каже ж Авраам: Бог обмислить собі ягня на всепаленнє. І йшли собі обоє вкупі.( Буття 22:7-8 )
Цей вияв Авраамової віри показано нам, читачам Біблії, щоб підкреслити глибину віри людини, яку обрав Бог. Він наголошує, яке велике значення мають Авраамові вчинки й віра для всіх нас.
18І благословляться в потомстві твойму всї народи землї, тим що послухав єси голосу мого.( Буття 22:18 )
Авраам не приніс у жертву свого сина – це Бог приніс у жертву Свого…
Хоча Авраам вірив, що його син зрештою буде живий, він не знав, як і коли. У певному сенсі Ісаак був для Авраама «мертвим» під час довгої триденної подорожі до гори, яку вказав Бог, і «воскрес» на третій день, наприкінці шляху. Ця зворушлива паралель перегукується з розп’яттям і воскресінням Божого Сина, Ісуса, Який був розп’ятий і воскрес на третій день.
4На третїй же день позирнув Авраам очима своїми, та й побачив те врочище здалеку.( Буття 22:4 )
4і що поховано Його, і що встав третього дня по писанням,( 1 Коринтяни 15:4 )
Не збагнувши глибокої любові й страху Божого, які спонукали Авраама бути готовим принести в жертву свого сина, нам може бути важко зрозуміти Божу любов до нас. Бог теж віддав Свого єдиного Сина, щоб Він заради нашого спасіння зазнав хреста.
16Так бо полюбив Бог сьвіт, що Сина свого єдинородного дав, щоб кожен, віруючий в Него, не погиб, а мав життє вічнє.( Йоан 3:16 )